Коли люди плачуть душею, вони плачуть тихо, просто котяться сльози.
Якщо в такий момент є кому погладити по голові, нехай незграбно, але висловити чуйність "масажом плечей" або просто кинути руку на лице в намаганні погладити по щоці і цим розсмішити - це щастя. І в такі миті душа того, хто плаче особливо здатна втішитись від таких дрібниць

Пропоную мамі: "почитай книгу!"
А вона, як синичка: "TV, TV, TV, TV"

Мам веде себе сонно і карячкувато.

я: ти така кумедна

вона: далі буду ще кумедніша - говорить про старість